Михайло Зезекало загинув у квітні біля Діброви на Луганщині. Лише у червні вдалося поховати його тіло на рідній землі.
Прощання з героєм відбулося 27 червня у Свято-Успенському соборі Полтави. Рідні, побратими та небайдужі полтавці прийшли вшанувати його подвиг й подякувати за самопожертву заради України.
Ha військову службу до лав Збройних сил України Михайло Зезекало прибув сам 24 лютого 2022 року.
Проходив службу у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади. Воїн мав 2 поранення, але щоразу повертався до побратимів. Рідним говорив, що не може інакше, бо стоїть пліч-о-пліч з хлопцями від початку повномасштабної війни й не може покинути їх.
Після останнього поранення, Михайло лежав у госпіталі й сказав своєму дядькові:
«Хто ж, як не ми, молодь, зможе вигнати нечисть із нашої землі?».
Хлопець народився у 1995 році у Пишненках на Полтавщині. Був гарним спортсменом та неодноразовим переможцем спартакіад з легкої атлетики, футболу та волейболу. Потім навчання в училищах Полтави на водія та будівельника, робота у рідному селі. У перші дні війни призваний на службу до лав Збройних Сил України.
«Михайло – людина доброї та світлої душі, відповідальний, людяний, добросовісний. Дуже любив своїх племінників, з якими проводив кожну вільну хвилину. Часто приходив разом із дітьми до місцевого магазину, купував їм різноманітні смаколики. Завжди усміхнений та привітний. Був єдиним годувальником у своїй великій родині», – розповідає староста села Володимир Рудько.
13 квітня під час виконання бойового завдання воїн загинув у районі бойових дій біля Діброви Луганської області. Солдат протитанкового відділення взводу вогневої підтримки аеромобільного батальйону Михайло Зезекало навіки в строю.