Команда дослідників з Єльського університету в США, Стокгольмського та Євлеського університетів у Швеції, Орхуського університету та Копенгагенського університету в Данії з’ясовувала, які чинники в антропогенному середовищі є найважливішими для психологічного добробуту.
Використовуючи засоби машинного навчання, науковці дослідили супутникові зображення всіх будівель у Данії за 30 років (1987-2017). Потім вони класифікували їх на різні категорії залежно від висоти та щільності.
Зокрема, сільська місцевість теж не провокує розвиток психічних захворювань. Натомість після врахування соціально-економічних чинників, найвищий ризик спостерігався в передмістях, що характеризуються односімейними малоповерховими будинками.
Однак багатоповерхові будинки в центральних районах або передмістях із легким доступом до відкритих територій, таких як парки або набережні, несли напрочуд низький ризик.
Таким чином, тип регіону, пов’язаний із підвищеним ризиком для психічного здоров’я, зазвичай характеризується приміськими односімейними житловими районами середньої щільності.
Дослідники пояснюють це явище тим, що люди у передмістях багато часу витрачають на поїздки автомобілем; у передмістях є менше парків, скверів, громадських просторів, де могли б збиратися люди; недостатньою щільністю населення, щоб забезпечити багато комерційних місць — магазинів, кафе, ресторанів.